Творчий розвиток особистості: сутність, специфіка

Творчий розвиток особистості за всіх часів розглядався як один з прі­оритетних напрямів освіти. Сьогодні світ змінився. Ми вступили у ХХІ століття, принципово нових знань і способів пізнання. Здатність до творчості дійсно стає умовою орієнтації людини у швидкозмінних і швидкоплинних процесах у світі, умовою не тільки адаптації до них, а й власної життєтворчості. У відкритому світі, де майбутнє не може бути чітко прогнозовано, а теперішнє має декілька потенціальних ліній розвитку, людина знаходиться в ситуації постійного вибору, пошуку оптимального рішення відповідно до умов життя і праці. Тому, на всіх рівнях неперервної освіти повинні створюватися умови для розвитку інтелекту і творчих якостей особистості, підготовки її до життя у відкритому суспільстві, самостійної взаємодії з динамічним світом професійної праці. Актуальність проблеми творчого розвитку особистості молодої людини сьогодні усвідомлюється настільки, що є авангардною в усіх державних документах про освіту, виступах осіб, які безпосередньо причетні до розвитку системи освіти. Але у вирішенні цієї проблеми є багато труднощів.

 По-перше, здатність людини до творчості не характеризується якоюсь однією конкретною здібністю (виключаємо тут випадки прояву яскравої обдарованості: музичної, художньої тощо). Це інтегративна якість особистості, яка відображає її особливу внутрішню структуру: спрямованість, певні психічні процеси, характерологічні якості, уміння. Природженне і набуте виступає тут у діалектичній єдності і нерозривному зв'язку. Дослідники проблеми творчості, як правило, під поняттям творчі здібності розуміють синтез властивостей і особливостей особистості, які характеризують ступінь її відповідності вимогам певного виду навчально-творчої діяльності і обумовлюють рівень результативності (продуктивності) такої діяльності. Тому, більш коректно, на нашу думку, використовувати термін ,творчі можливості. Головною ознакою творчої особистості вважаються її творчі якості, тобто індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою її успішного виконання. Тому проблема цілісного педагогічного впливу, який би забезпечував інтеграцію психолого-педагогічних умов навчання з внутрішньою,творчою, структурою особистості є надзвичайна складна для реалізації у системі масового навчання. Вихід тут, на наш погляд, полягає у створенні умов для варіативного вибору студентами і учнями форм і методів навчання, педагогів, з якими вони відчувають себе комфортно, на одній хвилі, збільшення часу на самостійну роботу при умові опосередкованого керівництва з боку викладача, впровадження консультацій як,діалогу двох.

Про ступінь здатності студентів (учнів) до творчості, зокрема, можна зробити висновок за такими критеріям: застосування принципово нових підходів до вирішення навчальних проблем, комплексне і варіантне використання в навчальній практичній діяльності всієї сукупності теоретичних знань і практичних навичок, бачення нової проблеми у зовнішнє знайомій ситуації, знаходження варіативних шляхів її вирішення, застосування науково-доказового вибору дій у конкретній навчальній ситуації, проведення систематичного самоаналізу власної діяльності, науково-дослідницької роботи по творчому узагальненню власного досвіду, досвіду інших, прояв гнучкості при виборі оптимального управлінського рішення у нестандартних (особливо конфліктних) ситуаціях.

Друга проблема полягає в тому, що рівень розвитку творчих психічних процесів побачити досить складно. Разом з тим, вони мають вирішальне значення для розвитку особистості як творчої. Тому, існує проблема розробки і впровадження методик щодо вірогідного вивчення психічних процесів, які сприяють успішності у творчій діяльності.

Третя проблема полягає в необхідності врахування і використання закономірностей протікання процесу творчості: його шести етапностей і того, що сам процес впливає не тільки на результат, а й на творчий розвиток суб'єктів творчості. Тому, важливо, щоб навчальний процес будувався як творчий,в результаті якого виникає нове творче досягнення, що не міститься у вихідних умовах, щоб він був спрямований на розвиток творчого, зокрема дивергентного, мислення. У діяльності, спрямованій на творчий розвиток учня (студента), викладач має враховувати, що: в діяльності окремі здібності виявляються не ізольовано, а у взаємодії і по відношенню до мети як щось цілісне, міра інтеграції здібностей в системі конкретної діяльності може мати індивідуальне забарвлення, так як з однією і тією ж продуктивністю окремих функцій у різних осіб результативність їх діяльності буде відрізнятися, кожний індивід характеризується ще й показником інтеграції окремих здібностей по відношенню до різних видів діяльності. Важливою є думка, що творчість, це похідна інтелекту, заломлена через мотиваційну структуру, яка або гальмує, або стимулює її прояв. Численні емпіричні дані свідчать про вплив позитивної мотивації на успішність діяльності, її ефективність. Ефективність розвитку творчих можливостей учнів (студентів) в процесі навчання значною мірою залежить від врахування при створенні творчої ситуації основних закономірностей і етапів творчого процесу. Закономірності творчого процесу, розвитку творчих якостей особистості накладають певні вимоги на технології викладання і розробки змісту навчальної дисципліни, організації творчої навчально-пізнавальної діяльності учнів.