5.Робота в малих групах

Учасники об’єднуються у дві групи за допомогою карток «Сонце» та «Місяць».

Група «Сонце» отримує завдання: визначити причини дитячої агресивності

Група «Місяць» отримує завдання: визначити портрет агресивної дитини.

Підсумки

Причини дитячої агресивності

1. Втома

Якщо дитина швидко стомлюється, то агресія може стати наслідком перенавантаження, виснаження психічних ресурсів. Збудження дитини починає наростати. Від цього вона втомлюється ще більше, і трапляється зрив.

2. Негативне самосприйняття

«Я поганий, я поводжуся як поганий». Діти із заниженою самооцінкою, які не відчувають упевненості в собі, іноді вибирають роль «антигероя». Внутрішнє відчуття «недосконалості» перетворюється на переконання, що «я поводитимуся погано, тому що я такий». Причому, продовжуючи агресивно поводитися, такий учень украй хворобливо реагує навіть на м’яку критику, що звучить для нього як «ти дійсно поганий», і ще раз підкріплює його внутрішні відчуття.

3. Страх

Якщо дитина має негативний досвід стосунків з людьми, то може заздалегідь посідає, намагаючись попередити ситуації, які нагадують їй, що таке вже з нею траплялося. Дитина ніби заздалегідь посідає оборонну позицію, щоб захистити себе.

Дитяча агресивність частково є зворотним боком беззахисності. Якщо дитина почувається незахищеною (коли її потреба в любові і безпеці є незадоволеною), у її душі народжуються численні страхи. Прагнучи впоратися зі своїми страхами, дитина обирає захисноагресивну поведінку.

4. Реакція на заборону дорослих Реакція на обмеження особистої свободи, на ситуацію, коли дитина не отримує того, що їй потрібно. Агресивна поведінка може формуватися під впливом гіперопіки або вседозволеності в сім’ї.

Якщо дитина звикла отримувати від батьків усе, що побажає, то, потрапивши в іншу ситуацію (наприклад, школа, дитячий майданчик), де будь-які її бажання не задовольняються повною мірою, вона буде агресивно поводитися стосовно тих, хто заважає отримати бажане.

5. Вимога уваги до себе

Діти, на яких не звертають уваги, яким бракує любові батьків (а це буває і в досить благополучних сім’ях), ніби говорять: «Ах, так? Ти мене не помічаєш? Ну, я тобі не дам про себе забути»! Для них важливий будь-який знак уваги, навіть негативний. Агресія у демонстративних дітей з вираженою потребою в увазі може бути способом, яким вони домагаються популярності в аудиторії. Зухвала, опозиційна поведінка — хороший засіб для привертання загальної уваги.

Це стосується не тільки сімейного виховання, а й відносин у системі вихователь

— дитина.

6. Пошук межі

Коли агресія — це сигнал дорослим: «Я не можу впоратися із собою, зупиніть мене!» Дитина ще не може розібратися у своїх складних і конфліктних почуттях, але вона потребує того, щоби виплеснути внутрішні суперечності. У глибині душі вона розуміє, що поводиться погано, і насправді шукає того, хто б її зупинив, хто би зробив це за неї.

7. Соціальне навчання

(Приклад дорослих, герої фільмів, герої коміксів або книг). Дитина, з якою жорстоко поводилися, може повторювати цю поведінкову модель: «Як поводилися зі мною, так я поводитимуся з іншими». Якщо дитина живе в сім’ї, де постійні бійки, крики, то вона робитиме те ж саме в іншому середовищі. Окрім цього, сцени насильства і стереотипи агресивної поведінки, які транслюють у сучасних фільмах і телепередачах, підкріплюють тенденції агресивних дітей діяти саме так, а не інакше. Якщо дитина часто дивиться бойовики, вона засвоює приклад всепереможного супермена, для якого не існує ніяких законів.

8. Прояв жаги влади

Діти з порушеними схильностями, які навчилися виживати, нападаючи на всіх і порушуючи всі правила, раптом розуміють, що це дуже приємно — бути головним, сильним, коли тебе всі слухають і бояться. Адже фізичне насильство — легкий і швидкий спосіб отримати бажане.